Під Говерлою. Фото Андрій Третьяков.

Для того, щоб здійснити одноденне зимове сходження на Говерлу не обов’язково бути альпіністом. Достатньо, щоб вас вела надійна, досвідчена людина, яка допоможе підібрати одяг, спорядження та вірно оцінить ризики на маршруті.

Найпростіший та найдоступніший спосіб піднятися на Говерлу починається від спортивної бази Заросляк, яка вже знаходиться на висоті 1280 м. над рівнем моря – вище, ніж значна частина вершин в українських Карпатах.

До бази добираємося на транспорті. Стан дороги, останніх восьми кілометрів, не завжди дозволяє доїхати до самої бази, тому, іноді, деяку частину шляху доводиться йти пішки по дорозі. Багатьом і ця частина шляху по дорозі уздовж річки подобається. Особливо, коли внизу відлига, або міжсезоння, а тут на правах справжня зима.

Біля бази дорога закінчується і далі ми піднімаємося по стежці через ліс. Піднявшись вище зони лісу виходимо на полонини, які взимку представляють собою просторі снігові схили, стирчать зі снігу місцями низькі ялинки та кущи ялівцю. Ласкаво просимо в високогірну зону. Якщо віє вітер, то тут він більш пронизливий. Часто, поодинокі дерева обліплені снігом, частіше з одного боку. Це тому, що дме вітер, а оскільки мороз, а в повітрі часто надмірна вологість, то ця волога намерзає на всьому, що трапляється на шляху, немов паморозь в морозилці. Іноді, за короткий час сходження, волосся, бороди, ворсисті частини одягу, встигають вкритися інеєм. Ось вам і Діди Морози:)

Вигляд з вершини

Найскладніша технічно частина підйому – це вихід на Говерляну. Багато хто гадає, що це вершина, але тут на них чекає сюрприз – до вершини ще потрібно піднятися. Перед виходом на саму вершину вітрами часто на схил надуває сніг і ці метри бувають досить великої крутизни. До того ж, в самому верху може бути ще і сніжний карниз. На вершині все споруди обліплені товстою шубою зі снігу. Можна нагородити себе заслуженою нагородою у вигляді якихось смаколиків.

Для більшості, потрапивши в негоду, вважають, що в горах по іншому не буває. Хмарність, опади і вітер тут дійсно частіше або сильніше, ніж в низу, але не набагато. Сонце і затишність тут також бувають – ідеальні умови щоб дістати фотоапарат і пофотографувати.

Спуск вниз шляхом підйому. Хоча основні труднощі позаду, але слід зберігати обережність. Чи не дарма в старій альпіністської практиці вважалося поганою прикметою вітати зі сходженням на вершині – тільки після вдалого спуску. Потрібно зберігати зібраність, стежити за ситуацією і фізичним станом на протязі всього сходження, аж до закінчення спуску.

Зимові умови на горі набагато складніше літніх. На що звернути особливу увагу:

Низькі температури. Від тієї температури, що біля підніжжя можна сміливо віднімати п’ять і більше градусів. В правильно підібраному для сходження одязі йти тепло, але при тривалих зупинках стає холодно і зігрітися  найкраще подальшим рухом.

Подолання снігового схилу. Зазвичай не викликає труднощів. Якщо сніг свіжий і глибокий, то просто дуже важко. Якщо зафірнований (твердий, іноді майже лід), то без відповідної підготовки і спорядження, таке заняття може бути навіть небезпечним. Як рухатись, яке спорядження і як використовувати вам порадить інструктор, який зазделегідь попіклується щоб у вас було все необхідне для безпечного сходження.

Лавинна небезпека. Якщо дотримуватися класичної стежки, то в більшості випадків повністю безпечно. Хоч і на КПП прибріхують щодо небезпек, але до їхніх слів варто прислухатись.

Одноденні сходження організовуються в міру надходження заявок.

Вартість тура:

600 грн з людини.

Для великих груп (колективна заявка) – суттєві знижки.

Хочу на Говерлу!

Багато хто здійснює сходження самостійно. Про те, що ви втрачаєте в самостійному сходженні і які переваги сходження зі мною – кажуть самі учасники сходження:

Друзі обмінюються враженнями від сходження: